називають причиною. Однак, найвірогіднішою вважають версію, що Моцарт помер від ревматичного поліартриту; починаючи з дитинства, у нього три чи чотири рази були напади цієї хвороби, яка має тенденцію повертатися, щоразу маючи надзвичайно згубні наслідки, такі як ушкодження серцевого клапану. Скромне поховання Моцарта не відображує ставлення суспільства до нього як до композитора: панахида та концерти у Відні та Празі були добре організовані. Насправді, в період після смерті Моцарта його музична репутація постійно зростала, була помічена безпрецедентна хвиля ентузіазму у відношенні до його роботи. Були написані біографії (Шліхтенгроллем, Нємецеком та Ніссенем), а видавці змагалися за право видати повне зібрання його творів.